Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 910/7335/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Цвігун В.Л.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі№ 910/7335/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"до1. Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-АВТО"

про стягнення 76102,85 грн. за участю представників сторін від позивача: Борзенкова Ю.М. (довіреність № 01/230-92 від 02.01.2015), від відповідача 1: Мельніченко О.Д. (довіреність № 61 від 17.11.2014), від відповідача 2: не з'явились,ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" у квітні 2014 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про стягнення 53345,54 грн. боргу, Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-АВТО" про стягнення 22757,31 грн. боргу та судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/7335/14 (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14 (у складі колегії суддів: Жук Г.А. - головуючого, Майданевича А.Г., Мальченко А.О.) провадження у справі № 910/7335/14 щодо позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" боргу у сумі 53345,54 грн. припинено, щодо позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-АВТО" боргу у розмірі 22757,31 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14 Господарського суду міста Києва скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Торговий Дім "УкрАвтоВаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Автосервіс" (перевізник) 10.10.2011 укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні № 24.

Відповідно до пункту 1.2 договору, перевізник зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі відповідно до заявок, до пунктів призначення, та видавати їх особам, які наділені правом на одержання вантажів, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати перевізнику за перевезення вантажів встановлену договором плату.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Автосервіс" (замовник) 12.03.2012 укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні № 34, умовами якого передбачено, що перевізник зобов'язався за замовленням замовника здійснювати перевезення вантажів спеціальним вантажним автотранспортом - автовозами, перевезення вантажів можливе як силами перевізника, так і з залученням третіх осіб.

Пунктами 5.5, 5.6 договору № 34 від 12.03.2012 встановлено, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, яке сталося після прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. При пошкодженнях, виявлених і зафіксованих кінцевим одержувачем, вина перевізника є безумовною та безспірною (якщо пошкодження не були оформлені належним чином під час прийняття вантажу до перевезення). За шкоду, завдану при перевезенні вантажу, перевізник відповідає перед замовником у випадку пошкодження вантажу у сумі, необхідній для ремонту або відновлення вантажу, у випадку пошкодження вантажу при недоцільності проведення ремонтних робіт - у розмірі вартості такого вантажу в справному стані до моменту його пошкодження; перевізник відшкодовує всі збитки, пов'язані з втратою, недостачею або пошкодженням автомобілів. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік" (страхувальник) з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) 03.03.2012 укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) № 14/01-044-00017.

Згідно з пунктом 3.1 договору № 14/01-004-00017 від 03.03.2012, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення експедиційного обслуговування чи автоперевезень транспортними засобами, вказаних у додатку 1 до договору.

У додатковій угоді № 1 від 19.03.2012 до договору № 14/01-044-00017 від 03.03.2012 сторонами погоджено перелік транспортних засобів, що використовуються при перевезеннях, до яких, зокрема, віднесено: автомобіль марки МАЗ 544008-060-031 (д.н. АА3508НВ) та напівпричіп-автовоз 7310,025М11 (д.н.з. АА9970ХХ).

У м. Києві на проспекті Бажана 22.03.2012 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Богдан А09201" д.н.з. 07515КА під керуванням водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-авто" Питель М.М. та автомобіля "МАЗ" д.н.з. АА3508НВ з причепом АА9970ХХ, на якому знаходилось вісім легкових автомобілів ВАЗ-2170, під керуванням водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістик" Дроніка В.І.

У результаті ДТП пошкоджено транспортні засоби "Богдан А09201" та "МАЗ", а також автомобілі ВАЗ 2170 куз. ХТА217030С0349037, ВАЗ 2171 куз. ХТА217130С0076113 та ВАЗ 2131 куз. ХТА213100С0134136, що знаходились в причепі.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 3-3619/12 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Пителем М.М. вимог Правил дорожнього руху та визнано Пителя М.М. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту ТОВ "Experum-AVЕ" від 15.05.2012 № 355, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "ВАЗ-21713" (номер кузова ХТА217130С0076113), становить 12909,14 грн. Згідно зі звітом ТОВ "Experum-AVЕ" від 14.05.2012 № 413, вартість залишків автомобіля "ВАЗ-21310" (номер кузова ХТА213100С0134136), які підлягають реалізації, складає 21426,69 грн.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом № 12/1096/2 від 21.05.2012 позивачем повідомлено ТОВ "Мега Авто Логістік" про те, що він погоджується з відшкодуванням шкоди, пов'язаної з пошкодженням вантажу під час перевезення, відповідальність за пошкодження якого застраховано за договором № 14/01-044-00016 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора), у наступних сумах: 21426,69 грн. - шляхом викупу транспортного засобу з кузовом ХТА213100С0134136 за суму вартості даного ТЗ у пошкодженому стані, визначеної на підставі звіту ТОВ "Experum-AVЕ" № 413, та 78757,71 грн. страхового відшкодування, згідно з умовами договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акта від 19.06.2012 № СМ/12/0003, складеного позивачем, розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті за договором від 03.03.2012 № 14/01-044-00016, становить 72257,31 грн. Вказану суму страхового відшкодування перераховано позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік", що підтверджується платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Богдан А09201" д.н.з. 07515КА Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз авто" застраховано у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі полісу № АВ/1219459, зі строком дії з 14.01.2012 по 13.01.2013, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000,00 грн., франшизу в розмірі 500,00 грн. Позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" в порядку регресу суму, сплаченого страхового відшкодування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо припинення провадження у справі щодо заявлених позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", виходячи з наступного.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (позивач) вже зверталось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 49500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 508,56 грн. трьох відсотків річних та 2542,81 грн. пені з тих же підстав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2013 у справі № 910/7473/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі № 910/7473/13 позов частково задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 у справі № 910/7473/13 (у складі колегії суддів: Попікової О.В. - головуючого (доповідача), Кролевець О.А., Саранюка В.І.), рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі № 910/7473/13 щодо задоволення позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 49500,00 грн. шкоди в порядку регресу, 508,56 грн. трьох процентів річних, 1637,25 грн. судових витрат скасовано. Прийнято у справі нове рішення. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 49500,00 грн. шкоди в порядку регресу та 508,56 грн. трьох процентів річних відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі № 910/7473/13 залишено без змін.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Так у справі № 910/7473/13 предметом позову була вимога Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення в порядку регресу грошових коштів, сплачених в якості страхового відшкодування, а також нарахованих на цю суму штрафних санкцій. У справі № 910/7335/14 предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" суми сплаченого позивачем страхового відшкодування.

Підставою позову є ті фактичні обставини, юридичні факти, що призвели до порушення належного позивачеві права, та якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

У справі № 910/7335/14 підставою звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" є виплата позивачем своєму страхувальнику суми страхового відшкодування, у зв'язку із завданою шкодою внаслідок ДТП, тобто позивач набув право вимоги (регресу) до винної у заподіяних збитках особи. Дані обставини виступають підставою позову і у справі № 910/7473/13, в якій прийнято постанову Вищим господарським судом України.

Відповідно до частини 8 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з пунктом 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду, господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

Щодо позовної вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-авто" 22757,31 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", судами встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що регрес (право зворотної вимоги) виникає на підставі закону, і не потребує додаткового його регулювання сторонами у договорі. Крім цього, посилання позивача на те, що він набув право вимоги на підставі пункту 14.11. договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) № 14/01-044-00017 від 03.03.2012 є помилковим.

У Постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2013 у справі № 910/7473/13 суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" застраховано свою цивільно-правову відповідальність у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", на підставі полісу № АВ/1219459 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, не є учасником деліктних правовідносин, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістик" та Приватним акціонерним товариством "Торговий Дім "УкрАвтоВАЗ" щодо заподіяної шкоди, яку останньому відшкодовано позивачем відповідно до договору страхування 03.03.3012 № 14/01-044-00016, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік".

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, немає значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильних висновків, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-авто" не є учасником правовідносин, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування шкоди в порядку регресу; про відсутність підстав для покладення на Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" обов'язку здійснити позивачу виплату в порядку регресу страхового відшкодування за полісом № АВ/1219459 у розмірі 49500,00 грн.; про недоведеність позовних вимог щодо стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-авто" грошових коштів у сумі 22757,31 грн.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/7335/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Цвігун В.Л.